Настільний театр «Великодня казка»
Мета: створити умови
для театралізованої діяльності; вчити дітей мислити, самостійно знаходити
способи розв’язання поставлених проблем; розвивати вміння реалізовувати власні
задуми в практичній діяльності;
розвивати комунікативно-мовленнєву компетентність; розвивати самостійність та
ініціативність; розвивати вміння отримувати задоволення від процесу та
результатів своєї діяльності; виховувати ціннісне ставлення до народних звичаїв
та традицій; виховувати уміння дотримуватись рольових способів поведінки.
Хід
Вихователь: Якось на
Великдень подарували дівчинці Марічці гарну писанку, квітками, різнобарвними
розмальовану. Загорнула Марічка писаночку в шовкову хустину та пішла з батьками
до церкви.
Після великодньої
служби стали дівчата гаївки водити, і Марічка до них приєдналася, а писаночку
свою у траву поклала.
Побачила писаночка,
що на неї ніхто не дивиться, та й покотилася по м’якій травиці до лісу.
Ведуча: Писанка
котиться. Звучить музика. Назустріч їй – Зайчик.
Зайчик. Ти хто така будеш, красно панянко?
Писанка. А ти хто
такий, сірий та вухатий?
Зайчик. Я Зайчик – Побігайчик. Лісом стрибаю, у город
по капусту забігаю. Від лиса та від вовка щосили тікаю.
Писанка. А я Писанка
та ще й Великодня! Мене Марійчина матуся довго – довго блискучим воском писала,
у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними
олениками розцяцькована стала.
Зайчик. Гарна ти,
Писаночко, подобаєшся мені. Давай товаришувати.
Писанка. Ото! А хіба
ж ти мені рівня? Я така гарна – прегарна! Куди тобі до мене?( Зайчик сумний
виходить).
Ведуча. Покотилася
Писаночка далі. Котиться, котиться, а назустріч їй Курчатко.
Курчатко. Ти хто така
будеш, красно панянко?
Писанка. А ти хто, таке мале, пухнасте та неповоротке?
Курчатко. Я Курчатко
маленьке. Загубилося від квочки, від своєї неньки. Лісом бігаю, друзів собі
шукаю.
Писанка. А я Писанка та ще й Великодня! Мене Марійчина
матуся довго – довго блискучим воском писала, у різних яскравих кольорах
купала, поки я уся квітками та різнобарвними олениками розцяцькована стала.
Курчатко. Дуже ти
мені, Писаночко, до серця припала! Давай будемо разом мандрувати, дорогу додому
шукати.
Писанка. Ото! А хіба
ж ти мені рівня? Я така гарна – прегарна! Куди тобі до мене! (Курчатко йде).
Ведуча. І покотилася
Писаночка далі. Котиться, котиться, а на зустріч їй Ягнятко.
Ягнятко. Ти хто така
будеш, красно панянко?
Писанка. А ти хто таке, мале, вухате та ще й кучеряве?
Ягнятко. Я Ягничка –
невеличка. Вийшла поскубати свіженької травички. Свіжу травичку, запашні
квіточки випасаю, друзів собі шукаю.
Писанка. А я Писанка
та ще й Великодня! Мене Марійчина матуся довго – довго блискучим воском писала,
у різних яскравих кольорах купала, поки я уся квітками та різнобарвними
олениками розцяцькована стала.
Ягнятко. Ти мені з
першого погляду сподобалася! Давай товаришувати разом!
Писанка. А хіба ти
мені рівня? Я така гарна – прегарна! Куди тобі до мене!
(Ягнятко йде).
Ведуча. І Писаночка
покотилася далі. Котиться і думає, що другої такої гарної, красної на всьому
світі немає. Так загордилася, задивилася, що не помітила, як зачепилася за
корінчик і впала прямо в яму, що її Лисиця для своїх лисеняток викопала
(Писанка присідає). І хоча не розбилася, та вилізти із ями – ніяк. Стала вона
тоді гірко плакати – ридати.
Писанка. Ой, бідна я,
бідненька! Ніхто мене не чує, ніхто мене порятує! Ой, якби зі мною був Зайчик
чи Курчатко маленьке, чи Ягничка біленька! Вони б мене з біди порятували.
Ведуча. Довго плакала
– ридала писаночка, аж почув її Зайчик, покликав Курчатко та Ягничку.
Вони разом витягли
Писаночку з ями (Зайчик, Курчатко та Ягнятко протягують Писанці стрічку та
піднімають її).
Драматизація «На лісовій галявині»
Мета: розвивати інтонаційну
виразність мови та чіткість вимови; артистичні здібності дітей; асоціативне
мислення; креативні здібності дітей; створити умови для драматизації; вчити
дітей емоційно входити в роль, зосереджуватися на своєму образі; закріпити
вміння вести між собою діалог; вмінні входити в образ персонажа, дотримуватися
притаманних рис протягом усієї драматизації; вчити орієнтуватися у просторі
«сценічного майданчика»; формувати в дітей досвід моральної поведінки;
виховувати чуйність, доброзичливість, співпереживання, інтерес до
театралізованої діяльності.
Обладнання: шапочки звірят, костюми
персонажів, декорації.
Дійові
особи: Бджілка, Дятлик, Веснянка,
Лисичка, Зайчик, Їжачок, Соловейко, Білочка, Гриб.
На сцені розкладені вирізані з паперу квіти, на кожній квіточці — цукерка.
Це галявина. На галявину вибігає дівчинка, одягнена в одяг жовто-брунатного
кольору, на голові великий жовтий бант. Це — Бджілка. В руці кошик. Вона
побачила квіти і (почала збирати цукерки-нектар).
Бджілка. Ой, скільки тут нектару, полечу, розкажу про цю галявину своїм сестричкам,
покажу їм сюди дорогу.
Збирається виходити, назустріч їй хлопчик, одягнений в звичайний одяг, на
голові в нього червона шапочка з довгим козирком. Це — Дятлик.
Дятлик. Ти хто?
Бджілка. Я Бджілка, а ти хто?
Дятлик (розгублено)Я... я... я той, що
весь час стукає.
Бджілка. Ти годинник?
Дятлик. Ні, я той, що носить червону
шапочку.
Бджілка. Тоді ти півник.
Дятлик (роздратовано) Ні. Я той, що чистить ліс від шкідників.
Бджілка. Не гнівайся, я вже здогадалась.
Ти — пилосос.
Дятлик. Ні-і-і!
Бджілка. Ні так ні. Ти забув, як тебе
звати?
Дятлик. Так, я від великого горя забув
своє ім'я.
Бджілка. А яке в тебе горе?
Дятлик. У нашому лісі трапилася біда.
Бджілка (злякано) Яка?
Дятлик. А ти що, не помітила, яка тиша
стоїть в лісі?
Бджілка. І справді. А куди зникли всі
звірі, чому не чути пташок?
Дятлик. Не почуємо ми вже пташок.
Бджілка. Чому?
Дятлик. Тому що господар лісу, Михайло
Потапович, видав новий наказ. Він вирішив, що від співу пташок та метушні
звірят користі мало, всі повинні займатися ділом.
Бджілка. Яким?
Дятлик. Ой, боюсь казати це слово, таке
страшне.
Бджілка. Ну, кажи вже.
Дятлик. Біз-не-сом.
Бджілка. Ой і справді страшне слово. А що
воно означає?
Дятлик. Це коли ведмідь крім своєї шуби
хоче мати ще лисячу, заячу і їздити лісом на легковій машині. От щоб це мати,
треба займатися бізнесом. А ти пам'ятаєш Бджілко, ту галявинку де цвіли
ромашки, видзвонювали дзвіночки, виспівував соловейко?
Бджілка. Я дуже любила цю галявинку.
Дятлик. А тепер на тій галявині
влаштували лісовий ярмарок.
Бджілка. А що там продають?
Дятлик. Хто що може білочка хвоста свого
продала, а їжак його купив. Ти уявляєш Їжака з білчиним хвостом?
Бджілка. Ні, не уявляю. Що ж тепер буде?
Ходімо на галявинку.
Виходять. Назустріч їм дівчинка, одягнена в українське вбрання, на голові
розкішний вінок.
Бджілка і Дятлик. Ой, яка
красуня? Ти хто?
Дівчинка. Я Веснянка.
В ліс до вас я прийшла,
Тепло і сонце принесла.
Та у лісі пусто й тихо.
Чи не скоїлось тут лихо?
Де лисички рудохвості?
Чом не кличуть мене в гості?
Де зайці, де білочки,
Де сіренькі їжачки?
Чом не чути солов'їв
Серед цих густих гаїв?
Бджілка. Справді, біда в нас трапилась,
Весняночко. Всі звірі покинули свої лісові справи і займаються бізнесом.
Дятлик. Ходімо з нами на лісову галявину
і ти все зрозумієш. (Виходять).
На сцену вибігають діти, одягнені звірятами.
Лисичка (викрикує) Продається пишний хвостик
Модницям на диво.
Продається гарний хвостик —
Купуйте сміливо.
Зайчик. Продається біла шубка —
Легка, як пушинка.
Тепла, як у хаті грубка,
Гарна, як сніжинка.
Їжачки. Ми маленькі їжачки.
Продаємо голочки;
Продамо ось голочки —
Купимо піджачки.
Соловейко. Я маленький соловейко,
Живу на узліссі.
Голос мій без мікрофона
Чути всім у лісі.
Та не хочу вже співати,
Хочу голос свій продати.
А куплю магнітофон,
Підключу до мікрофона —
Хай співає на весь ліс.
Білочка Я руда, пухнаста Білочка.
Маю хатку на сосні.
Я гриби сушу на гілочці,
Не страшна зима мені.
Продаю горішки і сушені гриби!
Гриб Я білий гриб, я боровик.
До шапочки своєї звик.
Та хочу я її продати —
На модну шапку поміняти
На галявинку виходять Бджілка, Дятлик і Веснянка. Звірята кидаються до них
і пропонують свій товар.
Бджілка. Стійте, озирніться навколо.
Подивіться, що ви зробили з нашою галявинкою!
Дятлик. Ніжні квіти, густі трави
Ліс наш прикрашали.
Ви ж красу і гордість нашу.
За мить затоптали.
Бджілка. Що з вами сталося? Чому ви
покинули свої лісові клопоти? Адже всі ми діти матінки-природи, отже кожен
повинен робити те, що наказала природа, а не ведмідь.
Соловейко своїм співом —
Сповіщати про весну.
Дятел лікувати в лісі
Від хвороб дуби, сосну.
Дятлик. Бджілка — мед збирати з квітів
Із усіх лісів, садів.
Білка — прикрашати віти
Низками смачних грибів.
Веснянка. Ліс для нас усім багатий.
Все, що в ньому є — твоє,
Тож навіщо продавати
Найдорожче, що в нас є?!
Соловейко. Зрозумів я, любі друзі:
Без пісень моїх — біда.
Голос мій у лісі, в лузі —
Як для квіточки вода.
Їжачки. Ми не будем продавати
Гострих голочок своїх.
Ними будемо збирати гриби —
Вистачить на всіх.
Білочка. Повернусь я в ліс сосновий,
Грибів, ягід насушу.
І в холодний день зимовий
Вас у гості запрошу.
Дятлик. Як добре, що всі ми повернемось у наш ліс, і знову защебече соловейко, і
співатиме свої пісні Весна. А Михайлові Потаповичу ми скажемо, ось що.
Всі ми звірі і звірята,
І пташки, і пташенята —
Діти рідної землі,
І дорослі, і малі.
Тож давайте пам'ятати:
Дуже легко все продати,
Та нелегко повернути
Все, що втрачене, забуте.
Веснянка.
От і добре, що все, повернулось
на свої місця.
Немає коментарів:
Дописати коментар